Віра, агресія та трохи магії: Бартулович розкрив секрет камбеку, який почався з розмови в роздягальні

ФК Металіст 1295. Младен Бартулович - Sport.ua
Після похмурого першого тайму проти «Оболоні» тренер «Металіста 1925» знайшов потрібні слова (і, здається, звернувся до вищих сил), щоб перетворити поразку на яскраву перемогу.
Уявіть картину: перерва матчу з «Оболонню», ваша команда «горить» 0:1, а настрій у роздягальні, м'яко кажучи, не святковий. Саме в такій ситуації опинився Младен Бартулович та його «Металіст 1925». Перший тайм був схожий на в'язку боротьбу в багнюці, де харків'яни, попри стартовий тиск, примудрилися пропустити. Здавалося, ще один матч із серії «старалися, але не вийшло». Але, як виявилося, у тренера був план.
Що ж такого чарівного сталося у роздягальні? Бартулович, не вдаючись у містику, пояснює все просто: «Поговорили з хлопцями, додали агресії». Звучить банально, але на другий тайм вийшла зовсім інша команда. Команда, яка прийшла не грати, а забирати своє. І вона забрала.
А потім сталося маленьке диво. В'ячеслав Чурко, якому тренер, вочевидь, не раз казав «та бий ти вже!», нарешті наважився і поклав неймовірний м'яч у ворота. Це був його перший гол у сезоні, і в цей момент камери вихопили, як Бартулович перехрестився. «Я і в перерві вірив», – скаже він потім. Звісно, вірив. Але трохи допомоги згори ніколи не завадить, правда?
Не обійшлося і без свого антигероя, який став героєм. Форвард Ітодо спочатку відзначився спірним зіткненням з голкіпером, коментувати яке Бартулович мудро відмовився («Я не суддя, експерти розкажуть»). А потім взяв і забив. Нагорода за наполегливість? «Звісно, – з ледь помітною іронією відповідає тренер. – Він форвард, це його робота. Він повинен забивати ще більше». Чудова мотивація: забив? Молодець, але міг би й краще.
Ця перемога – ковток свіжого повітря для команди, яку останнім часом косили травми. Але розслаблятися рано. Попереду ще «кабінетна» битва з «Вересом» за недограний матч. І тут Бартулович чітко дає зрозуміти свою позицію: «Хочу, щоб усе вирішувалося на футбольному полі, а не в кабінетах». Прямий натяк на поведінку суперника і заклик до здорового глузду. Бо справжній футбол – це не папери, а емоції, боротьба і, як ми побачили, трохи віри та агресії.




