Любити маму, тата і "Динамо": історія "Залізної людини", яка могла не воювати, але не могла інакше

Друзі називали його "Залізною людиною", а сам він фанатів від Тоні Старка. Олександр Синельников, провідний інженер "Енергоатому", мав у кишені не просто диплом КПІ, а й цілком легальну бронь від мобілізації. Він міг би і далі конструювати, проєктувати та забезпечувати стійкість наших АЕС. Але 24 лютого щось клацнуло. І "Залізна людина" зрозуміла, що її місце не в затишному кабінеті, а в брудному окопі. Бо іноді, щоб захистити те, що ти будуєш, треба взяти до рук зброю.

У цивільному житті Сашко був усім, ким тільки можна. Люблячий батько двох дітей, марафонець, фанат велопоїздок. А ще — відданий вболівальник київського "Динамо". Це було не просто хобі, а частина його ДНК. Він вчив своїх дітей простої істини: для щастя треба "любити маму, тата і Динамо". І в цьому правилі, здається, крилася вся його філософія — безмежна любов до найріднішого. До родини, до клубу, до країни.

З перших днів повномасштабного вторгнення він став до лав тероборони. Позивний "Семен". Після звільнення Київщини його шлях проліг у найгарячіші точки — Соледар та Бахмут. Там він отримав два поранення, але після кожного відновлення повертався назад. Це вже не було схоже на гру. Це була жорстока реальність, в якій він дослужився до головного сержанта роти, довівши, що його лідерство — не лише на папері.

4 грудня 2023 року під Куп'янськом його серце зупинилося. Рівно два роки тому. Олександру було 33. Він не був невразливим, як його улюблений кіногерой. Але він виявився справжнім. Інженер, який став воїном. Фанат, який став героєм. Людина, яка до останнього подиху любила маму, тата, "Динамо" і свою Україну.