Замість оплесків трибун – вибухи на Запоріжжі. Історія футболіста Віталія Залізняка, якому назавжди 50

Є дати, які врізаються в пам'ять, як осколки. 3 грудня 2023 року. Цього дня поблизу селища Залізничне на Запоріжжі загинув Віталій Залізняк. Людина, яка провела на професійних футбольних полях три сотні матчів, свій останній бій прийняла з кулеметом у руках. Йому було 50. І це не просто статистика війни, це історія про те, як мирне життя, присвячене грі, було розірване брутальною реальністю.

Кар'єра Залізняка — це не казка про зіркового хлопчика. Це шлях справжнього трудяги, який пройшов через команди нижчих ліг, щоб одного дня вийти на поле у футболці клубу Вищої ліги. Уявіть собі: 1999 рік, виїзний матч проти того самого київського «Динамо». І ти, 26-річний оборонець з Новомосковська, виходиш у старті за маріупольський «Металург» Миколи Павлова. Це був його зоряний час, вершина довгого шляху. Хоч в еліті він і не став залізним гравцем основи, але свій слід залишив. А потім знову були клуби простіші, де він чесно робив свою роботу захисника.

Коли професійна кар'єра завершилася, футбол не зник. Віталій продовжував грати на аматорському та ветеранському рівнях. Здавалося, так і буде: робота, дім, улюблена гра у вихідні. Але 24 лютого 2022 року змінило все. Ветеран футболу без вагань став солдатом. Захисник на полі перетворився на захисника своєї країни, взявши до рук зброю і ставши навідником кулеметного відділення.

Символічно і страшно, що людина із прізвищем Залізняк загинула від осколкового поранення біля селища Залізничне. Його шлях обірвався там, на Запоріжжі, де він колись грав у футбол за місцеве «Торпедо». Життя зробило трагічне коло. Він назавжди залишився 50-річним.

Тепер його пам'ять — це не лише меморіальна дошка. У місті Самар, де його поховали, щороку проводять турнір з футзалу. І це, мабуть, найкраща шана. Колишні партнери по команді та суперники збираються, щоб зганяти м'яча і згадати свого друга. Футболіста. Воїна. Залізну людину.