Його останнім клубом стали ЗСУ: на фронті загинув футболіст і тренер Михайло Толстяк

Ще одна чорна сторінка в літописі українського спорту, який невпинно пишеться кров'ю. Війна забирає тих, хто мав би створювати голи та тренувати майбутніх чемпіонів, а не тримати в руках зброю. 29 жовтня 2025 року під Греківкою на Луганщині свій останній бій прийняв 30-річний розвідник Михайло Толстяк. Футболіст, який змінив футболку на піксель.

Його шлях у футболі – це географія надії. Вихованець нетішинської школи, він потрапив до Львова, де чотири сезони віддав системі «Карпат», виступаючи за «ЛФКС-Карпати» в ДЮФЛ. 60 матчів і 6 голів – це не просто суха статистика, це юність, мрії та амбіції, покладені на вівтар гри. Він був атакувальним півзахисником, тим, хто мав створювати моменти для інших.

Після Львова була Кременецька академія, гра за студентський «Буревісник», а потім дорослий футбол: від рідного «Енергетика» до ірпінської «Ютландії» та навіть легіонерський досвід у кількох польських командах. Він шукав себе, міняв клуби, але ніколи не зраджував грі, яка була його життям.

Зрештою, Михайло знайшов нове покликання – передавати свій досвід дітям, ставши тренером у хмельницькому «Новаторі». Він мав вчити їх фінтам і ударам, а не розповідати про ціну свободи. Але доля, чи то пак російський окупант, вирішила інакше.

Замість тренерського свистка – позивний розвідника. Замість футбольного поля – окопи штурмового батальйону. Його останнім і найголовнішим клубом в житті стали Збройні Сили України. І в цьому клубі він назавжди залишиться героєм.