Мадридський трилер з присмаком валідолу: "Атлетіко" двічі "вмирав", але воскрес завдяки генію Грізманна

Є матчі, які просто грають. А є матчі, які влаштовує "Атлетіко" Дієго Сімеоне. Це завжди трохи театр, трохи гладіаторський бій і дуже багато спалених нервових клітин. Вчорашній вечір у Мадриді не став винятком. Здавалося б, що може піти не так у домашній грі проти чемпіона Нідерландів? Як виявилося, абсолютно все. Вже на 7-й хвилині стадіон "Ванда Метрополітано" розгублено замовк, коли м'яч після серії рикошетів зрадницьки залетів у ворота від власного ж захисника. Класичний початок для вечора страждань.

Але "матрацники" не були б собою, якби не відповіли миттєво. Альваро Мората вже за п'ять хвилин відновив рівновагу, і здалося, що все, жарти скінчилися. Та де там! Зухвалий "Феєноорд" і не думав здаватися, і на 34-й хвилині знову вийшов уперед. 1:2. У повітрі запахло сенсацією та ганьбою. Сімеоне на бровці був чорніший за хмару, а вболівальники, схоже, почали шукати в кишенях заспокійливе.

І ось тут, у компенсований до першого тайму час, коли надія майже згасла, на сцену вийшов він. Антуан Грізманн. У метушні біля воріт, лежачи на газоні, француз якимось неймовірним акробатичним ударом через себе буквально заштовхав м'яч у сітку. Це був не просто гол. Це був акт чистого мистецтва, крик душі та ляпас усім, хто вже поховав "Атлетіко". 2:2 – і команди пішли на перерву під шалений рев трибун.

Другий тайм почався так, ніби й не було ніякої перерви. Не минуло й двох хвилин, як Мората оформив дубль, елегантно перекинувши голкіпера. 3:2! Камбек завершено. Решта матчу – це вже фірмовий стиль "чолізму": в'язка боротьба, тактичні фоли, затягування часу і гра на утримання. Гості билися до останнього, але вирвати бодай нічию в розлюченого мадридського звіра їм так і не судилося.

Що ж, "Атлетіко" здобув три надважливі очки, але якою ціною? Фанати постаріли на кілька років, а Дієго Сімеоне отримав черговий доказ, що його команда вміє перемагати лише через біль та страждання. Але хіба не за такі емоції, за цю драму відчаю та тріумфу, ми й любимо футбол? Це була не гра, а справжній блокбастер. І в головній ролі, як завжди, був неперевершений "Атлетіко".