"Назік, що ти робиш? Це ж червона!": Хомченовський про Вернидуба і трек з Тіною Кароль

Місто: Звичайно, це моє рідне місто – Вугледар, де я виріс і в якому всі мої дитячі спогади. Це місто, в яке я приїжджав і відчував, що я вдома. На жаль, зараз цього не можу зробити, бо 404 – усе місто знищене.

Топ-3 пісні плейлиста або улюблений виконавець: Мені подобаються всі українські виконавці. Також слухаю закордонних. Останнім часом багато слухаю Otoy, Balsam, Міша Правильний.

Якби могли створити спільний трек із будь-яким артистом – кого б обрали: Та з багатьма – навіть одразу не скажу. Але точно з тими виконавцями, яких уже згадав. І ще додав би Тіну Кароль.

Улюблена страва або смак дитинства: Звичайно, страви моїх бабусь. Одна готувала такі пиріжки, що вуха заверталися від смаку. А інша – вареники на пару, розміром із долоню. Дуже смачно!

"Я обираю Роналду": хавбек ЛНЗ про реп, Сантьяго Бернабеу і ключ до успіху

Найдивніший або найсмішніший запит від уболівальника в діректі: Довго згадував – нічого не спало на думку. Все було доволі стандартно, нічого особливо цікавого не згадаю.

Подорож чи дім: Без варіантів – спонтанна подорож. У таких випадках завжди відбувається щось цікаве й незабутнє. План – це круто, але не зрівняється зі спонтанністю.

Улюблений стадіон: Не можу сказати, що це улюблений стадіон – я грав там лише раз, але він запам’ятався надовго. Стадіон у Римі – Стадіо Олімпіко, матч групового етапу Ліги конференцій. Те, як вони вийшли на розминку, як одразу заспівали вболівальники… Сиділи, ніби в кіно.

Матч, який змінив ставлення до гри: Кожен матч особливий по-своєму. Але, думаю, щось у тобі змінюється саме в тих ситуаціях, коли ніхто вже не вірить, що можна виграти – а ти виграєш.

Найемоційніша перемога: Було багато. Але виділив би матч Зоря – Десна (1:1). Тоді емоції просто переповнювали – в грі й після, аж голова йшла обертом.

Найскладніший момент у футболі: Напевно, прийняти, що ти програєш конкуренцію. Такі моменти змушують працювати ще більше, задуматися, чи все правильно робиш, і старатися змінити ситуацію.

Найцікавіший суперник: Це той, хто сильніший за тебе. Грав у групі з європейськими командами – не можу виділити когось конкретного, бо всі були серйозними опонентами.

Жарт із роздягальні, який досі згадуєте: Жартів було і є дуже багато – без цього ніяк. Але один запам’ятався: ми спеціально називали одного гравця іншим ім’ям протягом довгого часу, аби він сам повірив. Навіть тренер почав так його кликати. Ха-ха!

Кого б "пограли" на день у клубі: Класне питання. Я б вибрав генерального директора – ха-ха! А якщо з ваших варіантів – то прес-аташе. Там можна трохи посміятися.

Курйоз або фейл на полі: Це був матч Ліги Європи Назарій Русин забив гол, святкує, ми всі святкуємо – а в нього вже була одна жовта. Він знімає футболку – і отримує другу. Я йому кажу: "Назік, що ти робиш? Це ж червона!" А він бере голову руками: "Блін, забув, пацани!" Десь навіть фото є, де ми всі так стоїмо.

Команда або тренер, якого згадуєте з вдячністю: Команда – однозначно Зоря, я люблю її душею. У Кривбасі теж були топові хлопці й класні люди з персоналу. Тренери – перший тренер Микола Микитович Панасюк. Юрій Миколайович Вернидуб – більше, ніж тренер, для мене це особлива людина. Віктор Анатолійович Скрипник – він теж дуже багато для мене значить.

Європейський чемпіонат, у якому хотіли б зіграти: Я в деяких уже був. Але зараз, може, трохи вже й запізно про це думати. Якщо обирати – то Англія.

Альтернативна професія: Часто думав – так і не вирішив. Усе життя – тільки футбол. Але, думаю, точно не пропав би. Можливо, працював би на шахті – майже вся моя родина там працювала.

Хобі або захоплення поза спортом: Мені завжди подобалась музика. Можливо, спробував би себе в ній – цікаво, як це все працює зсередини. Поки слухаю й кайфую, але іноді ловлю себе на думці, що хотів би навчитись грати або навіть щось створювати. Може, колись ще й запишу трек… Але поки що залишу це музикантам – я краще пас віддам.

Цитата або принцип, за яким живете: Я з тих, хто не панікує. Я працюю, вірю і знаю: все буде добре.

"Вернидуб був дуже злий": Будківський про Ібру, автогол і могильну тишу в Роттердамі