"Дружина померла, я залишився з трьома дітьми": історія легендарного переможця ЛЧ, на якого молилася вся Італія

Він – переможець Ліги чемпіонів-1996, грав проти Динамо Лобановського у чвертьфіналі ЛЧ 1998 року. Торрічеллі виступав у 90-х роках за Ювентус і Фіорентину та грав на позиції правого захисника.

"Дуже складно": Трубін показав, як вчить португальську мову – фанати миттєво відреагували

Торрічеллі зізнався, що його історію неможливо уявити в сучасному футболі. Водночас італійська ікона футболу зазначив, що старання і праця завжди окупаються.

"Я працював на меблевій фабриці, був хлопчиком, як і всі. Я зрозумів, що не хочу йти до школи, і почав життя робітником. Увечері я грав у футбол, пристрасть була надто велика, тому я не міг перестати грати. Я не думав, що потрібен Ювентусу, але після чотирьох товариських матчів проти них я переконав їх і переконав Джовані Трапаттоні. Це було, як мрія", – згадує футболіст.

За його словами, навіть 30 років тому його історія була своєрідним дивом.

Але емоції, які я відчував, були такими прекрасними та сильними, що я хотів би, щоб їх відчув хтось інший, вони, звичайно, на це заслуговують. Я ніколи не був великим гравцем, але я бачив, що мої зусилля та робота над вдосконаленням були винагороджені,
– додав Торрічеллі.

За його словами, серед молодих футболістів зараз є не велике бажання. Адже інтернет змушує їх повірити, що вони можуть отримати все відразу, лише тому, що одним клацанням миші можна підключитися з іншого кінця світу.

"Але ви повинні мати бажання відкрити щось і інвестувати в це. У чому полягає різниця? Голова. Були футболісти з сильнішими ногами, ніж у мене, але я жертвував і працював, і це, разом із везінням, звичайно, мало значення. Якщо у вас є сила волі, ви будете в порядку незалежно від того, де ви закінчуєте", – зауважив спортсмен.

Він завершив свою кар'єру у футболі через смерть дружини Барбари.

"Лейкемія забрала її від мене. Барбарі було 40 років. Ми жили на маленькій віллі на пагорбі у Флоренції, оскільки я почав тренуватися, я зустрів її в дуже молодому віці, ми гуляли з тими ж друзями й ходили в ті самі місця. Вона боролася з усіх сил до останнього дня. Відтоді, як Барбара покинула нас, моє життя ніколи не було колишнім", – згадує легенда футболу.

Після смерті Барбари Торрічеллі почав піклуватися про своїх дочок Аріану та Аврору, а також сина Алессі. Вони вже всі дорослі. Незадовго до смерті дружини він почав працювати тренером, але після трагедії футбол його вже не цікавив.