Олімпійський спокій Борзова: чому протест Гераскевича – це "не за правилами", а росіяни на Іграх – "ситуація незмінна"
Легендарний легкоатлет та член МОК Валерій Борзов прокоментував дискваліфікацію Владислава Гераскевича, порадивши йому «заздалегідь узгоджувати» протести. Розбираємо, чому поради ветерана звучать як знущання на тлі політики МОК щодо росіян.
Коли один українець бореться за правду на міжнародній арені, інший, поважний член МОК, терпляче пояснює йому, що той усе робить «не за правилами». Легендарний легкоатлет Валерій Борзов вирішив прокоментувати дискваліфікацію скелетоніста Владислава Гераскевича, і його поради звучать як інструкція з бюрократичного виживання в олімпійському світі, де війна – лише один зі 135 інших конфліктів.
Отже, що ж не так зробив Гераскевич? За версією пана Борзова, він просто не підготувався. «Потрібно було заздалегідь готувати свої пропозиції, аби узгодити питання з організаторами», – повчає член МОК. Звучить геніально, чи не так? Тобто, Владе, наступного разу, коли захочеш нагадати світу про війну, будь ласка, заповни формуляр, подай заявку в трьох екземплярах і чекай на затвердження від комітету. Адже існують правила, які забороняють «будь-яку рекламу». Виявляється, заклик до миру – це теж реклама. Цікаво, що вона рекламує? Здоровий глузд?
Але найцікавіше починається, коли пан Борзов пояснює позицію МОК. Виявляється, на планеті аж 135 військових конфліктів, і олімпійський комітет не може ухвалювати «вибіркові рішення». Звучить шляхетно. От тільки чомусь ця шляхетність не заважає вперто просувати ідею «нейтральних» спортсменів з російськими та білоруськими паспортами. До речі, на нещодавньому конгресі МОК, за словами самого ж Борзова, питання відсторонення росіян та білорусів навіть не піднімалося. «Ситуація залишається незмінною», – каже він. Тобто, для одних – сувора дискваліфікація за заклик до миру, для інших – зелене світло під нейтральним прапором. Олімпійська хартія, вона така... гнучка.
Тож поки Владислав Гераскевич чекає на рішення Спортивного арбітражного суду, а ми разом з ним, олімпійські функціонери продовжують жити у своєму затишному світі правил та «незмінних ситуацій». Світі, де патріотичний вчинок – це порушення, а мовчазна згода з присутністю представників агресора – норма. Залишається лише чекати, чиє слово виявиться сильнішим: слово правди чи параграф з інструкції.