Прапор України в одній руці, швабра в іншій: забута історія олімпійської легенди Наталії Якушенко
Історія 5-разової олімпійки, яка несла прапор України, а тепер змушена працювати прибиральницею через пенсію у 4700 грн. Про спортивну славу, державну байдужість та незламний дух.
Уявіть собі людину, яка п'ять разів представляла Україну на Олімпійських іграх. Яка несла прапор нашої держави на церемонії відкриття у Турині. А тепер уявіть цю ж людину зі шваброю в руках. Це не метафора. Це гірка реальність легендарної санкарки Наталії Якушенко, чия «спортивна» пенсія у 4700 гривень змусила її змінити олімпійську трасу на роботу прибиральницею.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, 50-річна Наталія, не вагаючись, пішла до ТЦК. Думала, її знання анатомії та біомеханіки стануть у пригоді. У відповідь — лише сміх та порада йти в тероборону. Але й там для 5-разової олімпійки місця не знайшлося. Виявилось, захищати країну їй «не по статусу».
А колись статус був зовсім іншим. Дебют на Олімпіаді-1992, унікальний рекорд — 19 років між двома бронзовими медалями чемпіонатів світу. Її хотіли переманити до себе Італія та США, а українська федерація, за словами самої Наталії, виставляла за неї цінник, «як за футболіста». Здавалося, ось вона — справжня зірка, національне надбання.
Та після завершення кар'єри у 2011 році казка скінчилася. Федерація санного спорту просто забула про свою лідерку — жодної посади, жодної пропозиції. Залишилась лише пенсія, на яку, будемо відверті, прожити неможливо. Спочатку — вчитель фізкультури, а тепер — прибиральниця на «важливому під час війни об'єкті».
Вершиною абсурду стала історія з державною нагородою. У скруті Наталія думала продати орден Княгині Ольги III ступеня. Ринкова вартість? Близько 100 доларів. Ціна державної поваги виявилася до смішного низькою. Але навіть у цій ситуації Якушенко не зламалася. Вона мовчки робить свою роботу і донатить на ЗСУ. Бо справжнім героям не потрібні ордени, щоб любити свою країну. Хоча гідна пенсія їм би точно не завадила.