Заборонений трикутник та лекція для преси: Моурінью влаштував фірмовий спектакль після нічиєї зі "Спортінгом"

Лісабонське дербі, напружені 1:1 на табло, і повний зал журналістів, що чекають на пояснення. Ідеальна сцена для одного актора, ім'я якому — Жозе Моурінью. І "Особливий" не розчарував. Замість сухого аналізу ми отримали фірмову виставу: суміш батьківського роздратування, професорської лекції та проповіді про незламність духу.

Центром усієї драми став... гол "Спортінга". Але не сам факт голу, а те, як він стався. Моурінью, здавалося, ледь стримував себе, розповідаючи про "смертний гріх" своїх підопічних. "Ми, формально, забили автогол... У нас було правило: ніяких трикутників в низькій зоні... Ми багато над цим працювали. І що ми робимо при першому ж ударі від воріт? Саме це!" — майже шипів тренер. Це була не просто помилка. Це було порушення заповіді, написаної особисто ним.

За словами Жозе, цей "самостріл" запустив ланцюгову реакцію: нервозність, втрати м'яча, тиск трибун. Команда попливла. Але лише на деякий час. Другий тайм, як стверджує Моурінью, перетворився на театр одного актора — "Бенфіки". "Ми домінували. Якщо не помиляюся, єдиний кутовий біля наших воріт був вже на 90-й хвилині... Трубін не торкався м'яча", — з гордістю констатував він. Його команда, отримавши емоційного ляпаса, прокинулась і просто зім'яла суперника.

А як вдалося досягти такого перевтілення? Дуже просто. Професор Моурінью в перерві дістав свій улюблений інструмент — тактичну дошку (у сучасному вигляді). "Я попросив свого аналітика підготувати пару картинок... Ми показали гравцям, як потрібно коригувати пресинг, і вони все правильно зрозуміли". Кілька фотографій — і машина запрацювала як треба. Звучить просто, чи не так?

Ну і, звичайно, куди ж без класики? На питання про запізнілі заміни Моурінью відповів у своєму неповторному стилі: "Я тренер. Я той, хто приймає рішення". А щодо чемпіонських амбіцій, які нібито похитнулися? "Це може бути нерівний бій, але я вважаю, що ми все одно боремося". Ось він, старий добрий Жозе, що перетворює свою "Бенфіку" на загін повстанців, який протистоїть могутній імперії, хоча насправді сам є частиною цієї імперії.

Тож що ми маємо у підсумку? На папері — втрата очок у принциповому матчі. А у всесвіті Моурінью — історія про характер, подолання труднощів та тактичну перемогу, яку просто не видно на табло. Він не просто прокоментував гру. Він створив для неї новий, вигідний для себе сценарій. І в цьому сценарії, як завжди, головну роль зіграв він сам.