Ласкаво просимо до клубу "сотників": Циганков вписує своє ім'я в історію українського футболу

Є матчі, які просто додають три очки в турнірну таблицю. А є ті, що тихо, без зайвого пафосу, стають частиною історії. Саме таким видався поєдинок «Жирони» проти «Вільярреала» для Віктора Циганкова. Вийшовши на поле, український вінгер не просто почав чергову гру — він перетнув символічну межу, зігравши свій 100-й матч у топ-5 європейських лігах.

Що таке 100 матчів? Для когось — просто статистика. Але в реальності — це квиток до елітного, хоч і неофіційного, клубу українських легіонерів. Це доказ стабільності, класу та характеру, необхідних, щоб закріпитися там, де мріють грати мільйони. Циганков став лише дев'ятим українцем, кому підкорилася ця вершина. І компанія у нього, треба сказати, більш ніж гідна.

До цього клубу входять справжні титани. Очолює список легендарний Андрій Шевченко зі своїми космічними 274 матчами за «Мілан» та «Челсі». Поруч — Руслан Маліновський та Андрій Воронін, які роками запалювали в Італії та Німеччині. Тут і наші англійські «гвардійці» Олександр Зінченко та Віталій Миколенко, і першопрохідці Віктор Скрипник та Олександр Заваров. І ось тепер серед них — Циганков. Це вже не просто хороший гравець, це частина пантеону.

Згадаймо, як трохи більше року тому його перехід в «Жирону» сприймався з обережним оптимізмом. А сьогодні він — один із лідерів команди-сенсації, яка наробила галасу на всю Іспанію. Разом з іншим українцем, Артемом Довбиком, вони створили дует, що змусив говорити про скромний каталонський клуб по всій Європі. Це історія не про гроші, а про талант і сміливість.

Тож 100 матчів — це не фініш. Це лише проміжна станція у великій подорожі. І дивлячись на гру Віктора, мимоволі думаєш: а що ж буде далі? Схоже, найцікавіші сторінки цієї історії ще попереду. І ми з величезним задоволенням будемо за цим спостерігати.