Підкорювач вершин, що загинув у окопі. Пам'яті Тараса Цушка
Легенда українського альпінізму, він міг підкорити будь-яку гору. Але коли прийшла війна, він без вагань змінив скелі на фронт. Історія Тараса Цушка — героя, який віддав життя за найвищу вершину — свободу.
Є люди, створені для вершин. Для розрідженого повітря, де небо ближче, а світ унизу здається дрібним і неважливим. Таким був Тарас Цушко — легенда українського альпінізму, чиє ім'я гриміло серед скель Паміру та Кавказу. Але прийшов час, коли найстрашніша вершина опинилася не на мапі світу, а на його рідній землі. І він, не вагаючись, пішов на її штурм.
Піки Ак-су, Слєсова, Асана... Для більшості з нас це просто дивні назви. Для нього — це були виклики, які він долав з посмішкою. Багаторазовий чемпіон України, член збірної, інструктор, який запалював вогонь у серцях новачків. Він не просто лазив по горах — він жив ними, дихав ними, вчив інших любити цю небезпечну красу. Він показував, що межі існують лише в голові.
А потім у його життя увірвалася війна. І найскладніші скельні маршрути здалися дитячою забавкою. З початком повномасштабного вторгнення підкорювач вершин змінив льодоруб на автомат. Він, хто знав ціну кожного кроку на висоті, пішов захищати кожен сантиметр української землі. Три роки на фронті. Три роки, де замість величних пейзажів — розбиті посадки, а замість тиші гір — гул артилерії.
Його останній штурм відбувся 2 квітня 2025 року. Молодший сержант Тарас Цушко загинув під час виконання бойового завдання. Він не повернувся з цієї вершини. Його проводжали в рідному альпклубі «Одеса» — там, де починався його шлях до зірок. Він підкорив безліч піків, але найвищу ціну заплатив за той, що зветься свободою України. Схилімо голови.