«Я завжди вірю», – тренер Полтави після 0:3. А в оборону, схоже, не дуже
Полтава влаштувала неймовірний камбек проти Олександрії, відігравшись з 0:3. Тренер команди вірить у дива, але чесно зізнається: з такою обороною далеко не заїдеш.
Уявіть собі картину: 22-й тур Прем’єр-ліги, ваша команда, яка і так пасе задніх, «горить» вдома з рахунком 0:3. Вболівальники вже, мабуть, подумки шукають вихід зі стадіону, а коментатори готують некрологи. Здається, це кінець. Але не для «Полтави» та її тренера Ігоря Тимченка. Те, що сталося далі, можна назвати маленьким футбольним дивом або просто дуже нервовим днем для фанатів «Олександрії».
Після фінального свистка, який зафіксував неймовірні 3:3, наставник полтавців вийшов до журналістів із філософією, гідною стоїка. «Я завжди вірю», – заявив він, ніби камбеки з 0:3 – це для його команди буденна справа. За його словами, для перелому потрібні були лише «агресія та якість». Звучить просто, чи не так?
Але за цим фасадом оптимізму ховається стара, як світ, проблема. «Наша головна проблема: ми завжди пропускаємо», – з сумом констатує Тимченко, і в цьому з ним важко не погодитись. Лише одна гра «на нуль» за весь час – це, знаєте, не зовсім чемпіонський показник. Схоже, поки одна половина команди, натхненна вірою тренера, творить дива, інша продовжує жити за своїми, не надто надійними правилами.
І хоча емоцій цей матч подарував на цілий сезон уперед, турнірного щастя він не приніс нікому. Героїчна нічия залишила і «Полтаву», і «Олександрію» там, де вони й були – у підвалі турнірної таблиці. Ось такий він, український футбол: безжальний, непередбачуваний і часом абсолютно божевільний. Віри тренера вистачило на камбек, але чи вистачить її на порятунок у сезоні?