Гандбол 'миру' на крові: IHF прочиняє двері для агресорів, Україна відповідає жорстким протестом
Міжнародна федерація гандболу вирішила частково повернути молодіжні збірні росії та білорусі. Реакція Федерації гандболу України була миттєвою та безкомпромісною, нагадавши світові, що спорт не може бути поза війною.
Здається, у кабінетах Міжнародної федерації гандболу (IHF) знайшли «соломонове рішення». Поки в Україні триває повномасштабна війна, чиновники вирішили, що саме час... для товариських матчів молодіжних збірних росії та білорусі. Мовляв, нехай діти грають, вони ж «поза політикою». Справді зворушлива турбота, яка, однак, чомусь не поширюється на українських дітей, що тренуються під звуки сирен.
Але в Україні такий «гуманізм» не оцінили. Федерація гандболу України (ФГУ) не стала витрачати час на дипломатичні реверанси і відправила до IHF офіційний протест, який читається не як прохання, а як звинувачувальний акт. І це абсолютно справедлива реакція на спробу заплющити очі на реальність.
У своєму листі ФГУ, за підписом президента Андрія Мельника, ставить просте і страшне питання: як можна говорити про «дружні» матчі, коли ця війна вже забрала життя сотень українських спортсменів? Серед них — представники гандбольної родини: колишній гравець збірної Михайло Цап та гандболіст Олександр Перепелиця. Вони вже ніколи не зіграють жодного матчу. Їх вбила країна, чиї команди IHF так прагне повернути на майданчик.
Міжнародні функціонери наївно вважають, що достатньою гарантією буде якась декларація про непричетність до військових структур. Геніальний план, гідний шпигунського роману. Ніби невідомо, що у росії та білорусі спорт давно є інструментом державної пропаганди. Хто і як перевірятиме ці папірці? Ті самі чиновники, які вирішили, що війна — не привід припиняти грати?
Це рішення — не просто технічний крок. Це політичний сигнал і лазівка в санкціях, які сама ж IHF запровадила у 2022 році. Це спроба поступово «нормалізувати» присутність представників держав-агресорів у міжнародному спорті, ніби нічого не сталося. Тест на реакцію світу. І, відверто кажучи, плювок в обличчя принципам справедливості.
Тому вимога України проста й категорична: скасувати ганебне рішення від 24 березня і навіть не думати про будь-яке повернення росіян та білорусів до офіційних змагань, доки не закінчиться війна. Бо деякі ігри за визначенням не бувають «дружніми». Особливо, коли їх намагаються грати на кістках загиблих.