Іспанський цирк: камбек з пекла, дружнє дербі в Мадриді та воротар, що рятує 'Барсу' від ганьби
29-й тур Ла Ліги нагадав, чому ми любимо футбол. Божевільний камбек 'Алавеса', дивне мадридське дербі без боротьби та герой-воротар, що самотужки тягне 'Барселону'. Це було все, що завгодно, але не нудно.
Уявіть: ви ведете 3:0, стадіон співає, а суперник – аутсайдер, який, здається, вже подумки пакує валізи. А потім... потім починається магія, або, якщо точніше, пекло для господарів. 'Алавес' у матчі проти 'Сельти' показав, що характер іноді важить більше, ніж філігранна техніка та показник xG. Вони просто вийшли і вигризли перемогу 3:4, перетворивши футбольний матч на трилер із несподіваним фіналом. 'Сельта' грала у футбол, а 'Алавес' – грав на виживання. Вгадайте, хто переміг?
А тим часом у Мадриді влаштували 'дербі'. В лапках, бо від справжньої мадридської бійні там була лише вивіска. 'Реал' та 'Атлетіко' видали видовищні 3:2, але зробили це з такою джентльменською люб'язністю, ніби грали виставковий матч. Лише 2 фоли від 'Реала' за 90 хвилин? Серйозно? Схоже, команда Сімеоне, забезпечивши собі місце в топ-4, вирішила, що можна і в красивий футбол пограти, а не битися за результат. Приємно для естетів, але фанати, що чекали крові та іскор, залишилися трохи розчарованими.
Поки одні влаштовують шоу, інші мовчки роблять свою роботу. І як роблять! Головний герой цього туру, а може й усього сезону для 'Барселони' – це не зірковий нападник, а воротар Гарсія. Статистика каже, що він мав пропустити на 9.5 голів більше, ніж пропустив. Дев'ять з половиною! Це не воротар, це якась стіна, зведена в каталонських воротах. У матчі з 'Райо' (1:0) він, здається, просто вкрав перемогу для своєї команди. Поки в Мадриді феєрять мільйонні зірки, в Барселоні є хлопець, який просто не дає м'ячу залетіти у сітку. І це, чорт забирай, вражає.
Іспанські команди взагалі мають дивні стосунки з часом. 'Вільярреал', наприклад, вирішив, що грати цілий матч – це занадто нудно. Вони забили 'Сосьєдаду' три голи за 16 хвилин, а потім ніби сказали: 'Мам, а можна ми вже підемо?'. І просто докочували м'яч. А інші, навпаки, прокидаються лише тоді, коли арбітр вже дивиться на годинник. Сім голів у турі забито в компенсований час! Схоже, 45-хвилинні тайми для Ла Ліги – це лише розминка.
А що ж наші? А наші в 'Жироні' продовжують грати в сумну гру 'знайди момент'. Ванат і Циганков – талановиті хлопці, але що вони можуть зробити, коли команда не може створити для них жодної нагоди? Це схоже на історію про геніального тренера Мічела, який переріс свій клуб, але клуб чомусь не поспішає його втримати. Абсурд, та й годі. Залишається радіти, що українці хоча б без травм. І на тому дякуємо.