«Я нічого не відчував»: тренер «Епіцентру» був настільки спустошений, що пропустив переможний гол своєї команди
Головний тренер «Епіцентру» Сергій Нагорняк розповів про неймовірні емоції після перемоги над «Рухом». Точніше, про їхню повну відсутність, через яку він пропустив ключові моменти гри, гуляючи навколо стадіону.
Уявіть собі тренера, чия команда щойно виграла важливий матч з рахунком 2:0. Радість, переможні крики, міцні обійми з гравцями? Як би не так. На питання, що він відчував у ключовий момент гри, наставник «Епіцентру» Сергій Нагорняк чесно відповів: «Я взагалі нічого не відчував. Відверто скажу...». І це не кокетство. Це історія про емоційне вигорання, яке ледь не коштувало йому найцікавішого.
Перший тайм проти «Руха» став для Нагорняка справжнім пеклом. Команда грала настільки «інертно», що тренер, за його власним зізнанням, був «спустошений». Додайте до цього дискваліфікацію, через яку він був змушений спостерігати за цим жахом з трибуни, без можливості «докричатися» до гравців. «Бути не поруч із командою – це не для мене», – сумно констатував він. Здається, в перерві його терпіння остаточно увірвалося.
І він пішов. Просто пішов гуляти навколо стадіону. ♂️ Поки тренер намотував кола, намагаючись впоратися з емоціями, його команда, до якої він, вочевидь, таки «достукався» у роздягальні, вийшла на другий тайм і забила швидкий гол. Коли Нагорняк повернувся на трибуну, рахунок на табло вже був 1:0 на користь «Епіцентру». Ось така іронія: команда почала перемагати, щойно тренер емоційно «вимкнувся».
Далі – більше. Коли арбітр пішов дивитися VAR щодо призначення пенальті у ворота «Руха», пульс мав би зашкалювати у всіх. Але не у Нагорняка. «Я взагалі нічого не відчував», – повторив він, ніби дзен-майстер. На щастя, гравці виявилися менш флегматичними. Хоакін Сіфуентес холоднокровно реалізував вирок, довівши, що команда може брати відповідальність на себе. Тренеру ж залишалося лише перебігати з трибуни на трибуну, щоб хоч якось передати вказівки помічникам.
Що ж, можливо, іноді для перемоги команді потрібно, щоб її тренер просто пішов на прогулянку. «Епіцентр» знайшов свій переможний ритм і щасливий стадіон на «Лівому Березі». А Сергій Нагорняк, сподіваємось, до кінця сезону, який він мріє завершити в рідному Кам’янці-Подільському, поверне собі здатність відчувати хоча б радість від перемог. Вони того варті.