Італійський тріумф на руїнах французьких надій: Віттоцці виграє переслідування, Дмитренко ледь не створила диво

Гонка переслідування — це завжди драма, але те, що відбулося в естонському Отепя, можна сміливо вносити до підручників з біатлонної непередбачуваності. Здавалося, переможниця спринту Жюлья Сімон мала просто доїхати за своїм золотом, але, як то кажуть, не так сталося, як гадалося. Натомість сцену захопила досвідчена італійка Ліза Віттоцці, яка нагадала всім, хто тут олімпійська чемпіонка.

Поки Сімон влаштовувала атракціон небаченої щедрості, заробляючи п'ять (!) кіл штрафу на двох останніх рубежах (це, якщо що, біатлонне самогубство), Віттоцці спокійно робила свою роботу. Так, вона теж не була ідеальною і двічі схибила, але на тлі французької катастрофи її виступ виглядав як майстер-клас зі стабільності та холоднокровності.

Але на Сімон біди французької збірної не закінчилися. Її колега по команді Лу Жанмонно вже бачила себе зі срібною медаллю на шиї, проте на останньому колі її, наче експрес, обійшла фінка Суві Мінккінен. Уявити розчарування Лу, яка програла друге місце на якихось 0,7 секунди, просто неможливо. Подвійний удар по амбіціях триколірних.

На тлі цих пристрастей єдина українка Христина Дмитренко влаштувала свій власний трилер. Стартувавши з далекого 57-го місця, вона почала неймовірний прорив. Позиція за позицією, суперниця за суперницею — і ось вона вже на порозі залікової зони! Здавалося, диво можливе. Але біатлон — жорстока штука. На останньому колі сили покинули українку, і вона втратила п'ять позицій, фінішувавши 42-ю. Шкода, але за боротьбу — однозначно респект.

Отже, маємо італійський тріумф, фінську сенсацію, французьку трагедію і маленький український подвиг, якому не вистачило лише трішки пального на фініші. Таким і має бути справжній біатлон — емоційним та непередбачуваним до останнього метра.