Контрастний душ в Арбері: після золота Меркушиної хлопці не дотягнули до п'єдесталу

Ще не встигли охолонути емоції від блискучого золота Олександри Меркушиної, як на старт в німецькому Арбері вийшли наші юніори. Здавалося, ось він, ідеальний момент, щоб підтримати переможний настрій! Але, як то кажуть, не так сталося, як гадалося. Чоловічий мас-старт на 60 учасників став для української команди холодним душем і нагадуванням, що в біатлоні стабільності досягти ой як непросто.

Світлою плямою на цьому тлі розчарувань став виступ Тараса Тарасюка. Хлопець боровся, як міг, і з двома промахами на чотирьох вогневих рубежах зумів фінішувати на пристойному 14-му місці. Так, це не медаль, і навіть не топ-10. Але в той день, коли у більшості його партнерів по команді відверто не пішла стрільба, Тарас єдиний зберіг обличчя і показав гідний результат. За боротьбу – повага.

А от решта наших представників, схоже, вирішили позмагатися у щедрості, даруючи суперникам дорогоцінні секунди на штрафних колах. Ярослав Гаркуша фінішував 35-м, а Назарій Савонік (7 промахів) та Кирило Кульчицький (9 промахів) взагалі опинилися у хвості протоколу на 53-му та 57-му місцях відповідно. З такою стрільбою на медалі, на жаль, розраховувати не доводиться.

Поки українці шукали свій приціл, п'єдестал пошани несподівано, але цілком заслужено, розібрали представники не найтиповіших біатлонних країн. Золото поїхало до Болгарії завдяки Георгію Джоргову. Срібним призером став латвієць Ріхардс Лозберс, а бронзову нагороду виборов фін Тумас Латвалахті. Ось вам і доказ, що в біатлоні може "вистрілити" будь-хто.

Що ж, юніорський чемпіонат світу триває. Ця гонка – привід для серйозних висновків, а не для посипання голови попелом. Але контраст із жіночою командою вийшов аж надто разючим. Дівчата показали, як треба перемагати. Хлопцям же залишається лише брати приклад і працювати над помилками. Сподіваємось, свої найкращі старти у них ще попереду.