Золото є, а честі – ні? Як героїня Олімпіади ризикує залишитись без нагороди через старі гріхи
Три олімпійські золота не гарантують безхмарного майбутнього. Французька біатлоністка Жулья Сімон, яку на батьківщині носять на руках, ризикує не отримати орден Почесного легіону через минулі проблеми із законом. Іронія долі по-французьки.
Уявіть картину: ви привозите на батьківщину три золоті та одну бронзову олімпійську медаль. Вас зустрічають як національну героїню, у вашому рідному місті Альбервіль фанати влаштовують смолоскипну ходу. Здається, ось вона — вершина слави. Але для французької біатлоністки Жульї Сімон ця ідилія може розбитися об сувору реальність. Її чекає не лише визнання, а й потенційне приниження.
Справа в тому, що з 1988 року кожен французький олімпійський чемпіон автоматично стає кавалером ордена Почесного легіону — найвищої нагороди країни. Проте у випадку 29-річної Сімон виникла, як то кажуть, «невеличка проблема». Минулого літа спортсменка була засуджена на 3 місяці умовно за шахрайство. І тут починається найцікавіше.
Кодекс ордена — річ сувора і безкомпромісна. Там чорним по білому написано, що будь-яке кримінальне засудження або «діяння, що суперечить честі», може стати причиною для відмови у нагороді. Честь, знаєте, понад усе. І неважливо, скільки золота ти здобув для Франції. Звучить як сюжет для драми, чи не так?
До речі, Сімон ризикує опинитися в доволі «зірковій» компанії. Свого часу цього ордена позбавили велогонщика Ленса Армстронга за допінг, актора Жерара Депардьє та навіть експрезидента Ніколя Саркозі. Тож прецеденти є, і вони вельми гучні.
І ось вона, іронія долі у всій красі. Поки фанати запалюють на честь Жульї смолоскипи, десь у паризьких кабінетах поважні пани вирішують, чи варта її спортивна слава того, щоб заплющити очі на один не надто почесний епізод з минулого. Чи переважить блиск олімпійського золота тінь старої помилки? Франція затамувала подих.