Я їх не впізнав: тренер "Кудрівки" про 60 хвилин сну та диво-камбек із "Зорею"
Головний тренер "Кудрівки" Василь Баранов відверто розніс гру своєї команди, яка годину "спала" на полі, але в кінці дивом вирвала нічию у "Зорі". Історія про розгубленість, відчай та щасливий фінал.
Уявіть собі картину: тренер стоїть біля кромки поля і з подивом дивиться на 11 хлопців у формі своєї команди, намагаючись зрозуміти, хто ці люди. Саме такі почуття, схоже, переживав наставник "Кудрівки" Василь Баранов протягом матчу із "Зорею". "Я не впізнав свою команду", — з гіркою іронією констатував він після фінального свистка, який зафіксував неймовірні 2:2.
Перші 60 хвилин для "Кудрівки" були схожі на поганий сон. "Зоря" робила на полі все, що хотіла, і спокійно забила два м'ячі. Особливо прикро за пропущений гол зі стандарту. Як зізнався Баранов, команду попереджали про перевагу луганців в антропометрії, просили не давати подавати... Але, знаєте, як воно буває: теорія — це одне, а практика — це коли м'яч вже тріпоче у сітці твоїх воріт. "Хлопці були якісь скуті, не бачив іскри в їхніх очах", — розводив руками тренер.
У перерві, за словами наставника, він навіть не підвищував голос. А навіщо? Коли команда спить, крик не допоможе. Замість цього — спокійні коригування та заміни, які мали "встряхнути" сонне царство. І, здається, це спрацювало, хоч і з величезним запізненням. Останні 15-20 хвилин "Кудрівка" нарешті прокинулась. Коли втрачати вже було нічого, команда побігла вперед великими силами, наче згадавши, що за участь у матчі теж треба грати.
І сталося диво. Чи, як каже Баранов, "фортуна нагородила набраним балом". Ця нічия, вирвана з безнадійного становища, відчувається як перемога. Але вона не скасовує того факту, що "Кудрівка" продовжує борсатися в зоні перехідних матчів. Можливо, цей божевільний камбек стане тим самим емоційним струсом, якого так не вистачало. А можливо, це просто щасливий виняток. У будь-якому разі, одне очко в скарбничці. Здобуте не завдяки, а всупереч.