Сусіди по карті, але не по амбіціях: "Вільярреал" приймає "Валенсію" в битві за честь регіону

У неділю ввечері на стадіоні «Кераміка» буде гаряче. І не лише через іспанське сонце. На нас чекає валенсійське дербі – битва, де географічні сусіди, «Вільярреал» та «Валенсія», є повними антиподами за своїми турнірними завданнями. Одні, наче старанний відмінник, ціляться у топ-3 та мріють про гімн Ліги чемпіонів. Інші, як вічний двієчник, знову намагаються не вилетіти з класу. Драма, як вона є.

«Жовта субмарина» під керівництвом старого-нового знайомого Марселіно цього сезону виглядає солідно. Так, була невеличка ганьба в єврокубках, де команда колекціонувала поразки, але, схоже, це лише розлютило їх на внутрішній арені. «Вільярреал» настільки розійшовся в Прімері, що всерйоз претендує на бронзу, дихаючи в спину мадридському «Атлетіко». Звісно, бувають і збої, як нещодавня поразка від «Хетафе», але загалом машина працює. Вони знають, чого хочуть, і впевнено йдуть до мети.

А що ж «Валенсія»? О, це окрема пісня, точніше – трагікомедія. Клуб, де зміна тренера в розпал сезону – це вже не форс-мажор, а щорічна традиція. Цього разу рятівником призначили Карлоса Корберана, який минулого року вже витягав команду з болота. Сезон для «кажанів» – це американські гірки: непоганий старт, потім затяжне піке до зони вильоту, а потім – кілька перемог, щоб фанати видихнули... до наступного разу. Перемога над аутсайдером «Леванте» – це, звісно, добре, але чи є це ознакою одужання, чи просто тимчасовим знеболювальним?

Статистика особистих зустрічей лише підливає олії у вогонь. В останніх чотирьох матчах «Валенсія» жодного разу не змогла перемогти «Вільярреал». І, будемо відвертими, зараз мало що вказує на те, що ця сумна для «кажанів» серія перерветься. Господарі на ходу, вмотивовані боротьбою за медалі та грають вдома. Гості ж, як завжди, борються не стільки з суперником, скільки самі з собою. Тож, хоч у дербі й можливі сюрпризи, цього разу все виглядає досить прогнозовано. «Субмарина» має брати своє.