Золото з попелу: як Франція влаштувала камбек століття, а Україна пережила драму на фініші

Чоловіча естафета в Антгольці обіцяла стати черговою серією скандинавсько-французького серіалу під назвою "Хто тут головний?". Але замість нудного перетягування канату ми отримали справжній трилер з елементами драми, комедії та несподіваною розв'язкою. І, на жаль, для українських фанатів, з дуже сумним фіналом.

Все почалося з того, що Фаб'єн Клод, здається, вирішив перевірити, чи можна виграти естафету, стартуючи з 13-го місця. Після штрафного кола на першому етапі та 50-секундного відставання, на амбіціях "триколірних" можна було ставити хрест. Але тут на трасу вилетів невгамовний Емільєн Жаклен. Цей хлопець, здається, п'є не ізотонік, а чистий адреналін. Він не просто біг – він летів, з'їдаючи секунди відставання і суперників, і повернув Францію в гру з царського першого місця. Який камбек!

На третьому етапі гонка перетворилася на шахову партію на лижах. Кантен Фійон-Має, Стурла Легрейд та Мартін Понсілуома – три титани сучасного біатлону – йшли ніздря в ніздрю, передаючи естафету в межах однієї секунди. Стадіон затамував подих. Все мало вирішитися на останньому, найнервовішому етапі.

І ось він, момент істини. На фінішне коло за Францію виходить дебютант Олімпіади Ерік Перро. Навпроти нього – досвідчені вовки Ветле-Шостад Крістіансен та Себастьян Самуельссон. І нерви у юного француза таки не сталеві. Два промахи на останній стрільбі! Здавалося, золото вислизає з рук... Але Перро, попри тремтячі коліна, швидко закрив мішені і зберіг лідерство. Норвежець та швед, хоч і відстрілялися чисто, наздогнати його вже не змогли. Історична перемога, вирвана на жилах!

Отже, маємо картину: Франція вперше в історії бере золото естафети без великого Мартена Фуркада, довівши, що є життя і після легенди. Норвегія, навіть без братів Бьо, стабільно бере срібло – мабуть, трохи розчаровані, бо звикли до іншого металу. Шведи радіють бронзі, як діти, адже для них це довгоочікуваний подіум. А господарі-італійці? Вони, схоже, вирішили проявити гостинність і не заважати гостям боротися за медалі, фінішувавши далеко позаду.

А що ж наші? А наші хлопці подарували нам справжні емоційні гойдалки. Дмитро Підручний видав капітанський етап, передавши естафету шостим, у самій гущі лідерів. Після не надто вдалого виступу Богдана Борковського, ситуацію взявся рятувати Віталій Мандзин. І врятував! Його впевнений етап повернув Україну на шосту позицію перед фінішем. Надія на високий результат, на боротьбу за квіткову церемонію, жила і пахла!

Та останній етап став для нас тим, що в кіно називають "трагічною розв'язкою". У Тараса Лесюка гонка відверто не склалася. Два штрафні кола на останній стрільбі – і всі надії, які так дбайливо плекали Підручний та Мандзин, розбилися об лід Антгольца. З шостого місця команда опустилася на підсумкове 16-те. Це боляче. Це прикро. Але це біатлон, у всій його жорстокості та непередбачуваності. День, коли Франція святкувала історичний тріумф, для України став днем розбитих сподівань.