«Мене це вже дратувало»: Мандзин про шалену гонитву на Олімпіаді та суперників, що не підкорюються гравітації
Український біатлоніст Віталій Мандзин розповів про свій етап в олімпійській естафеті: боротьбу з «летючими» суперниками, тактичну стрільбу та почуття, коли ти сильніший, але все одно програєш на спусках.
Є моменти в спорті, коли ти робиш усе правильно, ти сильніший, швидший, але якась невидима сила грає проти тебе. Саме в таку ситуацію потрапив український біатлоніст Віталій Мандзин під час свого етапу в олімпійській естафеті. Він тягнув команду вгору, піднявши її на шосте місце, але паралельно вів власну, трохи абсурдну війну з естонцями та латвійцями.
Це було схоже на гру в кішки-мишки, де наш Віталій був потужним, але не надто спритним котом. «Відчував і бачив, що я фізично сильніший, особливо на підйомах: після рубежу доставав і обганяв», — розповідає спортсмен. А потім починалася магія. На спусках суперники, здавалося, вмикали режим польоту і легко повертали собі позиції. «Насправді я вже дратувався через це, бо нічого не міг зробити», — чесно зізнається Мандзин. І його можна зрозуміти: що поробиш, коли твої опоненти, схоже, домовилися з гравітацією?
Але де не взяти швидкістю, там можна взяти головою. Розуміючи, що на трасі точиться дивна боротьба, на стрільбищі Мандзин увімкнув режим «холодного розуму». Жодних ризиків, жодної метушні. «Старався просто комфортно стріляти, більше акцент робив на влучність... бо розумів, що інакше хлопці можуть застрелитися», — пояснив він свою тактику. І вона спрацювала: лише один промах на двох рубежах і впевнена робота, яка дозволила команді триматися на плаву.
Тож, хоч і залишився осад від тих невловимих суперників на спусках, загалом Віталій своїм виступом задоволений. «Хочеться завжди краще, але непоганий результат», — філософськи підсумовує він. Що ж, у нього ще буде шанс показати себе у всій красі. Попереду — масстарт, де кожен сам за себе. І там вже ніякі спуски не допоможуть, якщо ти не влучаєш у мішені.