Свої гірші за чужих: як Бубка та Борзов "захистили" Гераскевича від свавілля МОК
Поки український скелетоніст Владислав Гераскевич бореться з МОК, його "представники" в комітеті Сергій Бубка та Валерій Борзов демонструють вражаючу байдужість та зраду. Історія про те, як свої виявилися гіршими за чужих.
Коли Міжнародний олімпійський комітет вирішив показово покарати українського скелетоніста Владислава Гераскевича, відсторонивши його від Олімпіади-2026, здавалося, це ідеальний момент для наших спортивних функціонерів показати зуби. Історія про те, як один атлет бореться з гігантською бюрократичною машиною, мала б згуртувати всіх. Але, як це часто буває, щось пішло не так.
На сцену мали б вийти наші важковаговики в МОК — Сергій Бубка та Валерій Борзов. Два українці, два представники, два стовпи, на яких, в теорії, мали б триматися інтереси нашого спорту. Та замість гучної підтримки ми почули лише тишу і жалюгідні виправдання.
Пан Борзов, член МОК ще з далекого 1994 року, вирішив зіграти в мудрого чиновника. В інтерв'ю він фактично підтримав МОК, заявивши, що все було зроблено "чітко за правилами". Дякуємо, Валерію Пилиповичу, тепер ми спокійні. Головне, щоб папірці були в порядку, а доля українського спортсмена — то вже деталі.
Але справжньою зіркою цього театру абсурду став, звісно, Сергій Бубка. Легенда спорту і, як виявилось, майстер оглушливої тиші. Іронія долі в тому, що пан Сергій очолює в МОК... увага... Комісію із супроводу спортсменів! Тобто, людина, чия пряма робота — захищати атлетів, консультувати президента МОК і вирішувати конфлікти, просто зникла з радарів.
Це не просто мовчання українця, це саботаж своїх прямих обов'язків. За чотири дні міжнародного скандалу — жодного слова. Втім, чи варто дивуватися? Можливо, пан Бубка просто пригадав, як саме Гераскевич вимагав прибрати його з українського спорту після скандального розслідування bihus.info про бізнес родини Бубок на окупованих територіях. Пам'ять, знаєте, річ вибіркова. Як і патріотизм.
Додайте до цього його попередні "заслуги": захист російських спортсменів після допінгового скандалу в Сочі та таємниче зникнення на початку повномасштабного вторгнення. Картина вимальовується цілком однозначна.
І найсумніше в цій історії — ми нічого не можемо з цим зробити. Процедура відкликання "своїх" членів з МОК просто не існує. Їх обирають індивідуально, і позбутися їх можна лише за корупцію чи за власним бажанням. Тож, схоже, ці "представники" України залишаться гріти свої крісла ще довго.
От і виходить, що українські спортсмени, маючи двох земляків на олімпійському Олімпі, насправді не мають там жодної підтримки. Вони сам на сам із системою. А наші "герої" продовжують демонструвати, що іноді свої бувають значно небезпечнішими за будь-яких ворогів.