Забанили за пам'ять, але не змусили мовчати: Гераскевич перетворив дискваліфікацію на маніфест
Українського скелетоніста дискваліфікували за шолом пам'яті на Олімпіаді, але він знайшов ще потужнішу трибуну, щоб нагадати світу про жертви українських спортсменів та ціну, яку платить Україна.
Спортивні чиновники, мабуть, думали, що, дискваліфікувавши Владислава Гераскевича на Олімпіаді, вони закриють незручну тему. Як же вони помилялися. Замість того, щоб змусити українського скелетоніста мовчати, вони дали йому ще потужнішу трибуну. Його «злочин»? Шолом із фотографіями українських спортсменів, вбитих Росією. Його «покарання»? Можливість виступити не на спортивній арені, а на Мюнхенській конференції з безпеки. Іронія долі, чи не так?
І Влад цією можливістю скористався на повну. «Думаю, в ці божевільні часи... найяскравішою частиною було об'єднання навколо України», – сказав він, і в цих словах відчувалася не образа, а сила. Сила людини, яка знає, що правда на її боці. Він не скаржився, а закликав світ зберігати цю єдність і пам'ятати про тих, хто заплатив за неї найвищу ціну.
Гераскевич чітко дав зрозуміти: його виступ – це не про нього особисто. Це про тих, завдяки кому він та інші українці взагалі змогли поїхати на Олімпіаду – про наших воїнів. І про тих, хто вже ніколи не вийде на старт. Спортсмен розповів, що родини загиблих атлетів, чиї обличчя були на його «шоломі пам’яті», повністю підтримали його вчинок. І це, мабуть, найважливіша оцінка його дій, набагато цінніша за будь-які медалі чи рішення суддів.
Так історія про шолом, який намагалися сховати від камер, перетворилася на потужний маніфест. Голос, який хотіли заглушити на льодовому треку, пролунав у залах, де вирішується доля світу. Владислав Гераскевич довів, що справжній спорт – це не про сліпе дотримання правил, а про людяність, пам'ять і боротьбу. Навіть коли ця боротьба ведеться далеко за межами стадіону.