Олімпійський 'мир': українцю заборонили пам'ятати про загиблих, але спорт, звісно, поза політикою

У світі великого спорту, де так люблять говорити про 'олімпійське перемир'я' та 'цінності', знайшовся новий ворог. І це не допінг, не корупція і навіть не війна. Це – пам'ять. Українського скелетоніста Владислава Гераскевича просто відсторонили від змагань. Його 'злочин'? Він хотів вийти на старт у шоломі з фотографіями українських спортсменів, чиї життя забрала російська агресія. Простий, людяний жест, який виявився надто складним для розуміння олімпійських чиновників.

Рішення Міжнародного олімпійського комітету вражає своїм крижаним формалізмом. Виявляється, нагадувати світові про вбитих атлетів – це 'порушення'. Яке саме – мабуть, знають лише у затишних кабінетах Лозанни. Здається, для МОК значно простіше роками шукати 'нейтральний' статус для представників країни-агресора, ніж дозволити українцю вшанувати своїх полеглих колег. Ну звісно, адже спорт має бути 'поза політикою', особливо коли політика стукає у двері з ракетами.

Але поки бюрократична машина демонструє свою відірваність від реальності, український спорт показує, що таке справжня єдність. Київське 'Динамо' не стало мовчки спостерігати. Уся команда на чолі з тренером вийшла з лаконічним, але таким потужним посланням: 'Пам'ять не є порушенням'. Це не просто допис у соцмережах. Це гучний ляпас усім, хто вважає, що імена загиблих можна стерти з історії заради примарного 'спокою'.

Ця історія – не про шолом і не про один конкретний старт. Вона про те, що є речі, важливіші за правила, написані на папері. І поки Владислав Гераскевич змушений пропускати змагання, він уже здобув свою головну перемогу – нагадав, що гідність і пам'ять не продаються і не підлягають заборонам. А МОК? А МОК вкотре поставив собі незручне питання: чиї інтереси він насправді захищає?