Більше ніж медалі: МОК покарав Гераскевича за пам'ять, а Зеленський поставив чиновників на місце

Здається, у Міжнародного олімпійського комітету з'явився новий ворог. І це не допінг, не корупція і навіть не атлети з країни-агресора. Це – пам'ять. Українська пам'ять, втілена в шоломі скелетоніста Владислава Гераскевича, якого безцеремонно дискваліфікували на Олімпіаді-2026.

За що ж така немилість? За «шолом пам’яті» з портретами українських спортсменів, чиї життя забрала російська агресія. Для олімпійських чиновників, вочевидь, це виявилося страшнішим порушенням, ніж присутність на Іграх 13 «нейтральних» росіян, які вдома не соромляться підтримувати війну. Справедливість? Олімпійські принципи? Здається, ці слова залишилися десь у далекому минулому, поруч із поняттям честі.

На це олімпійське «правосуддя» не зміг не відреагувати президент України. І його слова прозвучали як холодний душ для тих, хто намагається закрити очі на реальність. Володимир Зеленський не просто підтримав атлета, а й нагадав МОК про кілька вкрай незручних фактів, які в комітеті воліли б забути.

«Спорт не означає безпамʼятство», – наголосив президент, нагадавши, що саме росія перетворила олімпійський час на час для війни: Грузія-2008, Крим-2014, повномасштабне вторгнення-2022. І поки Гераскевича карають за пам'ять про 660 вбитих росією українських атлетів та тренерів, представники агресора спокійно змагаються під «нейтральними» прапорами. Абсурд, доведений до межі.

Вердикт президента був чітким: ті, хто заслуговує на дискваліфікацію – це росіяни, що публічно підтримують агресію. А вчинок Владислава – це не про порушення правил, а про гідність. «Мати сміливість – це більше ніж мати медалі», – підсумував Зеленський. І з цим важко сперечатися. Одним шоломом Гераскевич здобув перемогу, набагато важливішу за будь-яку олімпійську медаль. Перемогу честі над лицемірством.