Заборона пам'яті? Не на тих напали: Україна тягне олімпійських бюрократів до суду через шолом Гераскевича
Україна оскаржує в Спортивному арбітражному суді рішення про заборону шолома скелетоніста Владислава Гераскевича, присвяченого загиблим спортсменам. Справа офіційно розпочата, і це буде битва не лише за спорт, а й за право на пам'ять.
Уявіть собі світ, де найбільший злочин у спорті — це пам'ять. Не допінг, не договірні матчі, не брудні підкати. А просто пам'ять про колег, яких вбили. Звучить як абсурдний роман-антиутопія? Ні, це реалії сучасного олімпійського руху, з якими зіткнувся український скелетоніст Владислав Гераскевич.
Його «злочин» — унікальний «шолом пам'яті». На ньому зображені фотографії понад 20 українських спортсменів, чиї життя обірвала російська агресія. Це не політичний лозунг, а тихий меморіал, данина поваги тим, хто вже ніколи не вийде на старт. Але для міжнародних спортивних чиновників, схоже, навіть така форма пам'яті виявилася надто гострою та незручною.
Після трьох тренувальних заїздів у цьому шоломі Гераскевичу просто заборонили його використовувати, а потім і зовсім не допустили до офіційних змагань. Мовляв, не відповідає правилам. Яким саме — тим, що дозволяють виступати атлетам з країн-агресорів під нейтральним прапором, але забороняють згадувати їхніх жертв?
Та українці не були б українцями, якби мовчки проковтнули цю образу. Реакція була миттєвою і жорсткою. Спортивний юрист Євген Пронін, за його ж словами, влаштував справжній спринт. «На все про все було півтори години», — коментує він. За цей час було підготовлено та подано апеляційну скаргу до Спортивного арбітражного суду (CAS) у Лозанні.
І ось перша маленька перемога: суд офіційно прийняв документи до розгляду. Справу зареєстровано, арбітра призначено. Це означає, що битва за справедливість переходить з льодового треку в зали суду. І тепер олімпійським функціонерам доведеться пояснювати, чому пам'ять про вбитих спортсменів раптом стала порушенням.