Втеча від грабіжників... у країну, що воює? Неочікуване одкровення бразильця з Карпат
Новачок львівських «Карпат», бразилець Едсон, зробив несподівану заяву: попри війну, в Україні він почувається безпечніше, ніж на батьківщині, де процвітають вуличні пограбування.
Уявіть собі картину: ви бразильський футболіст, і вам пропонують контракт у країні, де щодня лунають сирени повітряної тривоги. Ваша перша думка? Мабуть, щось про ризики та небезпеку. А от новачок львівських «Карпат» Едсон, схоже, мислить зовсім іншими категоріями. Його одкровення змушує подивитися на нашу реальність під абсолютно новим, іронічним кутом.
В інтерв'ю, яке розриває шаблони, хавбек заявив, що цінує безпеку... в Україні. Так-так, ви все правильно прочитали. Безпеку. У країні, що третій рік відбиває повномасштабну агресію. «Як би це дивно не звучало в контексті війни, але у повсякденному житті дійсно можна спокійно ходити вулицею, не боячись, що тебе пограбують, як це часто буває в Бразилії», – ділиться Едсон.
І тут пазл складається. Виявляється, для людини, що виросла серед вуличних небезпек, загроза втратити новенький телефон є значно реальнішою, ніж гіпотетична ракета. «Якщо в тебе хороший телефон, це небезпечно, адже тебе можуть пограбувати», – пояснює він. Схоже, для бразильця звичний нам страх повітряної тривоги поступається страху перед звичайним вуличним грабіжником. Якась дивовижна іронія долі, чи не так?
Але не грабежами єдиними. Едсона, який раніше вже встиг пограти за інший львівський клуб «Рух», приємно вразила і вихованість українців. «Звісно, в Бразилії теж є багато вихованих людей, але це не більшість, як, наприклад, у Європі, в Україні», – каже він. Звучить як комплімент, за який точно не соромно, і який ми, можливо, не завжди помічаємо самі.
Отже, поки ми мріємо про мирне небо, хтось знаходить у нашій буремній буденності те, про що мріяв у себе на батьківщині. Можливо, нам і справді варто іноді подивитися на своє життя очима бразильського легіонера, щоб оцінити те, що маємо. Навіть якщо це просто можливість спокійно пройтися вулицею, не ховаючи телефон у спідню білизну.