Божевільний хокей, 11-річна зірка та медаль через 50 років: як народжувалася перша Зимова Олімпіада
Історія першої Зимової Олімпіади, яка ледь не провалилася через борги, сніговий апокаліпсис та скептицизм. Про 11-річну майбутню зірку Голлівуду, хокейні розгроми з рахунком 30:0 та медаль, яка знайшла свого героя через півстоліття.
Уявіть собі: вигадати Зимову Олімпіаду, а скандинави, королі лиж та ковзанів, кажуть вам: «Які ще Ігри? Давні греки снігу в очі не бачили!». Саме в такій атмосфері барон П'єр де Кубертен у 1924 році намагався «проштовхнути» свою ідею. Довелося йти на хитрість: ніякої Олімпіади, панове, лише скромний «Міжнародний спортивний тиждень». Скандинави, саркастично посміхнувшись, погодились. І, звісно ж, приїхали, щоб забрати майже всі медалі.
Місцем для «тижня» обрали крихітне альпійське село Шамоні. І тут почалося пекло. Щоб прийняти змагання, довелося будувати все з нуля: гігантську ковзанку, трамплін, бобслейну трасу. Гроші? Олімпійський комітет Франції виділив смішну суму, решту довелося позичати. Шамоні влізло в борги, які можна було порівняти з висотою Монблану. Де Кубертен писав друзям, що місцева влада «посміхається натягнуто» і, здається, просто з нього глузує. А потім втрутилася погода: спочатку півтора метра снігу за добу, який 600 волонтерів розчищали лопатами, а потім різка відлига, що перетворила ковзанку на озеро. Ігри були на волосині від скасування.
Але диво сталося, мороз повернувся, і церемонія відкриття відбулася. Щоправда, нагадувала вона скоріше міський карнавал. Атлети крокували, обвішані своїм інвентарем: лижами, ключками, ковзанами на плечах. А команда з керлінгу з мітлами виглядала так, ніби щойно втекла з матчів по квідичу, переплутавши епохи та всесвіти. Майбутній Гаррі Поттер точно б оцінив.
І серед цього хаосу народжувалися легенди. Перше «золото» взяв американець Чарльз Джетроу, який дорогою через океан страждав від морської хвороби так, що молився, аби корабель потонув. На змагання він вийшов із думкою: «Гірше вже не буде». І переміг! А 11-річна норвежка Соня Гені, хоч і посіла останнє місце, через кілька років стане триразовою олімпійською чемпіонкою і однією з найбагатших акторок Голлівуду. Ось така кар'єра.
Але справжнє божевілля творилося на льоду та лижні. Канадські хокеїсти влаштували суперникам справжнє пекло, перемагаючи з рахунками 30:0 та 33:0. Це був не хокей, а якась кривава бійня на ковзанах. Не обійшлося і без скандалів: у гонці військових патрулів (прадід біатлону) фіни, щоб врятувати свого товариша, що впав, просто... відібрали лижі у чехословацьких спортсменів. І знаєте що? Їм за це дали «срібло»!
Мабуть, найдивовижніша історія трапилася з американським стрибуном з трампліна Андерсом Гаугеном. Він посів четверте місце, але через 50 років один дотошний журналіст, передивляючись кінохроніку, помітив суддівську помилку. І у 1974 році 85-річний Гауген нарешті отримав свою бронзову медаль! Попри борги, хаос і скандали, «спортивний тиждень» мав шалений успіх. Преса назвала його Олімпіадою, і де Кубертен тріумфував. Так, з імпровізації, боргів та чистого ентузіазму народилася велика традиція, яка живе й досі.