Футбольне поле змінив на поле бою: історія Руслана Курдаса, який загинув, захищаючи Бахмут
Трагічна розповідь про українського футболіста Руслана Курдаса, який пройшов шлях від регіональних клубів до захисника України і героїчно загинув у боях за Бахмут у віці 28 років.
Є історії, які неможливо читати без стиснутих кулаків. Історії, де мрії про голи, овації трибун та зелений газон розбиваються об брудну, випалену землю війни. Це історія Руслана Курдаса — футболіста, який у свої 28 років назавжди залишився на полі бою під Бахмутом, ставши героєм для всієї країни.
Його кар'єра — це шлях справжнього бійця, який ніколи не здавався. Вихованець запорізького «Металурга», він пограв за хмельницьке «Динамо», «Таврію», «Суми» та ще низку клубів. Можливо, його ім'я не гриміло на всю Європу, але він жив футболом. У Чорткові, граючи за місцевий «Кристал», він був не просто гравцем, а капітаном і лідером. А паралельно — працював звичайним вчителем фізкультури, виховуючи нове покоління. Це і є справжня любов до своєї справи, чи не так?
А потім прийшла велика війна. І Руслан, не вагаючись, змінив футболку на військовий піксель. Він не ховався за статусом спортсмена, а пішов захищати те, що любив — свою землю, свою сім'ю, своє майбутнє. Пішов туди, де найважче — на схід, у саме пекло Бахмутської фортеці.
27 січня 2023 року його життя обірвалося. І в цій трагедії є одна деталь, від якої холоне кров. Громада Чорткова, де його так любили, саме збирала гроші на автомобіль для його підрозділу. Машина була майже готова до відправки... Але Руслан її так і не дочекався.
Він більше не заб'є гол і не почує свисток арбітра. Тепер його ім'я — в одному ряду з іменами тих, хто віддав за нашу свободу найцінніше. Схилімо голови. І пам'ятаймо, якою ціною нам дається кожен новий день.