«В Україну повернутися встигну»: Сповідь українського воротаря, який обрав мрію про ЛЧ замість стабільності в УПЛ
22-річний український голкіпер Яків Кінарейкін відверто розповів, чому проміняв ігрову практику в УПЛ на дубль іспанського «Вільярреала», про недовіру до українців у Європі та своє ставлення до боргів «Дніпра-1».
Уявіть собі: вам 22, ви маєте досвід гри в українській Прем'єр-лізі, і перед вами вибір — стабільна практика вдома чи туманна перспектива в дублі іспанського гранда. Яків Кінарейкін, колишній голкіпер «Дніпра-1» та «Карпат», зробив свій вибір. І його головний аргумент звучить як маніфест: «В Україну я повернутися встигну, а от пограти за кордоном, ще і у команді Ліги чемпіонів…»
Шлях до мрії, звісно, не встелений трояндами. Пів року адаптації, тренувань і очікування. І ось він, дебют за «Вільярреал Б» у третьому дивізіоні Іспанії. Спочатку — болюча поразка 1:2 від «Теруеля», а вже за тиждень — перший «сухий» матч проти «Ібіци» (0:0). Це не Ла Ліга, але це боротьба. Боротьба за шанс, яку, за словами Якова, українцям доводиться вести з подвійною силою. «Нас не так багато грає за кордоном, немає довіри, через це треба її завойовувати, без перебільшення», — відверто каже голкіпер.
Іспанський футбол третього ешелону — це не лише молодь, а й такі досвідчені бійці, як екс-вінгер «Манчестер Юнайтед» Бебе, якого Кінарейкіну довелося зупиняти. Це інша атмосфера, повніші трибуни (навіть у порівнянні з довоєнною УПЛ) і зовсім інший підхід до тренувань: щоденна теорія, зал після кожного заняття на полі та максимальна концентрація на тактиці.
На делікатні питання Яків відповідає з мудрістю, що не личить його віку. Зарплата? «Це секрет, звісно». Борги зниклого «Дніпра-1»? «Не буду розголошувати... Дніпро — це клуб, який дав мені початок кар'єри, і я йому дуже вдячний». Замість скандалів — подяка. Замість думок про оренду — залізобетонна впевненість: «Я хочу бути у Вільярреалі, грати за цей клуб».
Кінарейкін зробив ставку на майбутнє. Він обрав не синицю в руках, а журавля в іспанському небі. Чи виправдає себе цей ризик — покаже лише час. Але одне можна сказати точно: хлопець, який готовий так відчайдушно боротися за свою мрію, заслуговує щонайменше на повагу та нашу увагу.