Ніж у спину з трампліна: Партнер Лискун шокований її втечею до росії – «Всі просто у шоці»
Лідер збірної України зі стрибків у воду Олексій Середа вперше відреагував на зраду своєї колишньої партнерки Софії Лискун. Шок, розгубленість і спроба знайти хоч якесь пояснення вчинку, який не вкладається в голові.
Це схоже на сюжет поганого шпигунського фільму, але це – реальність українського спорту. Софія Лискун, талановита стрибунка у воду, з якою Олексій Середа здобував срібло чемпіонатів світу та Європи, втекла до росії. Просто зібрала речі й обрала бік ворога. І поки вона роздає інтерв'ю російським пропагандистам, її колишній партнер по тандему, Олексій Середа, намагається осягнути те, що сталося. І, схоже, не може.
«Всі у шоці, тренерський склад, спортсмени – ніхто не очікував», – відверто зізнається Середа. І в цих словах відчувається не просто здивування, а справжня розгубленість. За його словами, Лискун не подавала жодних знаків, не натякала на своє рішення. Це був удар з-за спини, тихий і підступний. Жодного прощання, жодних пояснень для команди, яка ще вчора була для неї сім'єю.
Найбільш іронічно у цій історії звучать виправдання самої Лискун. В інтерв'ю для росЗМІ вона заявила про «компетентніших тренерів» на болотах. Серйозно? Олексій Середа лише знизує плечима: «Їй наші тренери дали все, що вона має: медалі, впізнаваність». Тобто, українські фахівці виявилися достатньо компетентними, щоб зробити з неї віце-чемпіонку світу, а потім раптом перестали влаштовувати. Яка дивна логіка.
А як щодо казок про «булінг»? Середа розбиває і цей аргумент. «У команді такого немає, дружня атмосфера», – каже він, додаючи, що в Україні для спортсменів створені «суперумови», є зарплати та постійна підтримка від федерації. Тож звідки ці історії про утиски? Можливо, їх вигадали ті самі «компетентніші тренери», щоб виправдати зраду?
Єдине, що може хоч якось пролити світло на цей вчинок – родинні зв'язки. Бабуся та, можливо, батько в росії. «Може, це якось вплинуло», – припускає Олексій. Можливо, вона сумувала за окупованим Луганськом. Але чи виправдовує це перехід на бік агресора, який і відібрав у неї цей дім? Питання риторичне. Будь-яка людина сумує за домом, але не кожна через це зраджує свою країну під час повномасштабної війни.
«Я це засуджую, не розумію, чому людина так вчинила... У мене немає відповіді», – резюмує Середа. І в цьому його «не розумію» – вся суть трагедії. Це не просто втрата спортсменки. Це історія про людський вибір, який виявився настільки абсурдним і нелогічним, що навіть найближчі люди не можуть знайти йому пояснення. Просто шок. І порожнеча на місці, де ще вчора були спільні перемоги.