Ніж у спину з 10-метрової вишки: партнер Лискун шокований її втечею до росії
Олексій Середа, колишній партнер Софії Лискун по синхронних стрибках, прокоментував її рішення змінити громадянство на російське. Шок, нерозуміння та жорстке засудження — ось реакція українського спорту на вчинок, який інакше як зрадою назвати важко.
Ця новина вдарила по українському спорту, як холодний душ після сауни. Софія Лискун, талановита стрибунка у воду, вирішила, що медалі під українським прапором їй більше не потрібні, і змінила громадянство на російське. Її партнер по п'єдесталах чемпіонатів світу та Європи, Олексій Середа, досі не може підібрати слів. «Всі у шоці, ніхто такого не очікував», — коротко і ємко описує він реакцію команди та тренерського штабу.
Але найцікавіше почалося, коли Лискун в інтерв'ю російським ЗМІ почала розповідати байки про «компетентніших тренерів» на болотах. Серйозно? Тобто, українські фахівці, які зробили з неї віце-чемпіонку світу та чемпіонку Європи, раптом стали нездарами? «Їй наші тренери дали все, що вона має: медалі, впізнаваність», — справедливо дивується Середа. І з ним важко не погодитись. Це схоже на невдалу спробу виправдати те, що виправдати неможливо.
Далі — більше. Натяки на якийсь «булінг»? Олексій це категорично заперечує, говорячи про дружню атмосферу в команді. Може, погані умови? Знову повз ціль. «У нас нормальні зарплати, суперумови для тренувань. Нам допомагають президент федерації та Міністерство спорту», — розповідає спортсмен. Схоже, версія про «погану Україну» розсипається, не встигнувши сформуватись.
То в чому ж причина цього дивного стрибка у прірву? Можливо, відповідь криється у родинних зв'язках. «У неї бабуся в росії – може, це якось вплинуло», — припускає Олексій. Також згадується батько, який, ймовірно, теж живе в країні-агресорі. Сум за рідним Луганськом — це зрозуміло, але чи є це виправданням для того, щоб стати під прапор тих, хто твій дім і зруйнував?
Для Олексія Середи та всієї спортивної України відповідь очевидна: це зрада. Незрозуміла, нелогічна і абсолютно ганебна. Тандем, що здобував медалі для України, розпався. Один залишився вірним своїй країні, інша — обрала шлях колаборації. Історія, яка могла бути про спільні перемоги, стала історією про підлість.