Свій серед чужих: трагікомедія автоголів у битвах "Шахтаря" та "Динамо"

3 листопада 2023 року. «Арена Львів». Напруга Класичного дербі, здається, ріже повітря. І ось він, момент істини: простріл з флангу, метушня у штрафному майданчику «Динамо», і м'яч зрадницьки залітає у сітку воріт киян. Від свого ж. Обличчя Олександра Сироти в ту мить — це квінтесенція футбольної трагедії. Це не просто гол, це постріл у власну спину, який приніс «Шахтарю» перемогу 1:0 і черговий шрам на серці вболівальників «Динамо».

Але не поспішайте таврувати ганьбою бідолашного Сироту. Він лише поповнив довгий і вельми почесний список «героїв», які вписали своє ім'я в історію дербі, забивши не в ті ворота. Автогол у Класичному — це не просто помилка. Це окремий жанр мистецтва, суміш драми, комедії та чистого абсурду, що часто важить більше, ніж будь-який переможний гол.

Хочете приклад, що вирішив долю чемпіонства? Будь ласка, «золотий матч» 2002 року. «Динамо», яке щойно втратило Валерія Лобановського, приїхало в Донецьк битися за титул. А натомість влаштувало шоу небаченої щедрості. Спочатку Сергій Федоров виконав блискучий удар у «дев'ятку» власних воріт — форварди позаздрять. А потім, щоб закріпити успіх, м'яч рикошетом від Горана Гавранчича вдруге опинився у сітці. Перше чемпіонство «Шахтаря» було буквально подароване суперником.

Та справжнім королем цього трагікомічного жанру назавжди залишиться Євген Хачеріді. Грудень 2016-го. Цей вечір Євген, вочевидь, вирішив, що одного подарунка «гірникам» замало. Спочатку він ідеальним ударом головою... у власні ворота зрівняв рахунок. А наприкінці матчу, за рахунку 2:3, оформив «дубль», зрізавши м'яч у ту ж саму сітку. Це була вистава одного актора, гідна окремої театральної премії за самопожертву.

Втім, не варто думати, що це суто динамівська фішка. Гравці «Шахтаря» теж уміють бути великодушними. Згадайте Дмитра Чигринського у півфіналі Кубка УЄФА 2009 року. На шляху до головного трофею в історії клубу він вирішив додати драми й елегантно підправив м'яч у ворота Андрія П'ятова. На щастя для Дмитра, партнери того дня виправили його «жест доброї волі», інакше ця історія могла б мати зовсім інший фінал.

І так триває десятиліттями. Від першого «агента під прикриттям» Миколи Красюка, який у далекому 1940-му забив за обидві команди, до Олександра Кучера, чий автогол у фіналі Кубка-2014 допоміг Сергію Реброву здобути перший трофей. Кожен такий гол — це маленька історія про тиск, фатальну невдачу і рішення, що пішло не так.

Тож коли ми бачимо чергового гравця, що ховає обличчя в долонях після зрізки у власні ворота, ми бачимо не просто помилку. Ми бачимо тінь Федорова, відлуння «дубля» Хачеріді та новий епізод у нескінченній сазі головного протистояння України. Суперництва настільки запеклого, що іноді воно змушує гравців воювати навіть проти самих себе.